« Нам невідомі всіх їх  імена …»         Букринський плацдарм

   6 листопада виповнилося 79 років з того дня, як Київ  був звільнений від нацистських окупантів. Та наша пам` ять  говорить про те ,що ніхто не забутий і ніщо не забуте в історії нашої Батьківщини. Бої за Київ  були одними з самих жорстоких і кровавих в історії Другої світової війни. « Ми не вміли воювати. В битві за Київ ми залили ворога своєю кров` ю…» так писали  українські історики. 

     Саме сюди, в село Балико-Щученку,  приїхали  учні (рій) військово-патріотичного напряму «Джура» («Сокіл»), щоб  відвідати національний музей – меморіальний комплекс «Букринський плацдарм».  Перше враження – це  висока гора в золотому сяйві осені над  величним Дніпром. Меморіальний комплекс складається із ансамблю пам `ятників. Та особливо вражає велична скульптура мужнього воїна з прапором, яка стоїть на високому тридцятиметровому  постаменті. Вона  символічно говорить про героїзм і непереможність нашого народу, що особливо важливо для нас сьогодні.На території  міститься братська могила, у якій поховано понад 3-х тисяч чоловік. Імена загиблих викарбовано на меморіальних плитах, стилізовані   під рушники, якими раніше в селах огортали ікони. Все, що ми бачили вражало пам` яттю минулих подій. Та яка ж була цікава зустріч  з екскурсоводом,  який емоційно розповів  про  героїчні ,і в той же час,  жахливі події того часу.  За наказом командуючих, восени 1943 року,  війська  форсували Дніпро (без підготовки) на лодках, плотах, на досках, в` язанках з очерету, а то і плаваючи, людей не жаліли. Очевидці розповідали: «Коли з одного берега в   Дніпро входили 25 тисяч воїнів, то на протилежному виходили – не більше 5 – 6 тисяч».Свідки згадують:  вода в Дніпрі в ті дні була темно-червоною від людської крові і солоної на смак.  І це не поодинокий факт. Для захоплення Букринського  плацдарму був застосований авіадесант. Який практично був вибитий німцями в небі та добитий на землі.Офіційно  загинуло 3500  невідомих десантників. І ще такий факт. Солдати – новобранці шли в бій без будь-якої зброї. Солдатам в руки видавали  по половині  цеглини і відправляли в атаку…Ми слухали  розповідача   і  кожен з нас розумів,якою силою духу далась перемога.   Та  саме гірка правда у тому,  що вже ніколи і ніхто не зможе підрахувати, скільки в дійсності людських життів було загублено тими , хто давав такі команди.  Битва за Дніпро  -  це героїзм і трагедія.  І ми ніколи не повинні цього забути .                                                                                                                    

                 Прес - центр                                           Борщ Оксана